Не чекай, не зупиниться час —
Ми помре́мо в безмежній імлі,
І ніхто не згадає про нас
На цій богом забутій землі.
Нас поглинула прірва німа,
Коли світ несподівано зник.
Не кричи, тут нікого нема,
Тут ніхто не почує твій крик.
Не іди, бо не має кінця
Вічне сяйво хтонічної тьми.
Не існують часи і місця —
Світ загинув, зали́шились ми.
Доброта і кохання — ніщо.
Все навколо — це втілений біль.
Не молись і не вір ні у що —
Це не ва́ртує наших зусиль...
• 12.03.2015 •
Сильно!) Но, верить НУЖНО! Без веры человек превращается в животное.. Что движется планета наша в Ад
Кому-то жалко, ну а кто-то рад
а кто-то искренне считает, что там Рай
Не видя, что там пропасти уж край....
................................
Єва Романенко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Цей вірш описує саме ту ситуацію, коли людина опиняється сам на сам із власними страхами і почуттям абсолютного безсилля.