Місяць незграбно слідкує за мною,
Вкотре загляне у чорне вікно.
Він мене ніжно погладить рукою,
А потім зашторить фіранки сукно.
Місяць невинно слідкує за мною.
В ньому щось більше, ніж просто гора.
Кратери водять його до запою,
Та надто згрубіла його вже кора.
Місяць навмисно слідкує за мною,
Я його росту рахую прогрес,
Може, колись він омиє сльозою
Мій деревяний, осиковий хрест.
