Розкажи йому, люба,
як з приходом ночі ти стаєш іншою. Як змиваєш макіяж, знімаєш підбори. Як красива сукня, що так личить тобі ззовні, але так не характерна твоїй душі розстібається і падає на паркетну підлогу.
Розкажи, як полотна твоєї душі стають німі і чорнобілі, коли ти з приходом ночі стаєш іншою. Як вдягаєш на себе найзручніші легінси, кеди і куртку потепліше. Як вдягаєш на вуха навушники. В них грає, як завжди поезія, або рок. Улюблений Кобей розслабляє і зачіпає по струнах душі в самісіньке серце.
Розкажи йому, люба,
як ти, щоночі по Львові блукаєш. Одна-однісінька, як тінь. Шукаєш натхненя. Як помираєш від самотності. Як виходиш на вулицю, аби просто не зїхати з глузду. Аби дихати, аби жити, жити.
Як чекаєш, що от-от ззаді з`явиться ще одна тінь. Тихо прийде, обніме за плечі і не сказавши ні слова з тобою піде, пройде весь шлях під одну музику. Всю вічність оберне до ваших ніг.
Розкажи йому, люба,
як в закрите вікно, крізь шпаринки, пульсуючи сильно, пробиває повітря. Розкажи, як ти майже боса летиш на порятунок іншим. Як забуваєш вимкнути світло чи праску. Як не турбуєшся, про себе, не боїшся смерті.
Розкажи, рідна, як тремтиш перед Богом, але ніколи не ходиш до церкви. ЯК складаєш руки в молитві і згадуєш по словах, кожну із них. Згадуєш, як в дитинстві мама вчила молитись.
Схилитись до Бога ніколи не пізно. Головне знайти в серці ту іскру, той потяг, ту щирість, бо Бог завжди був поруч. завжди витягував тебе із цього словесного бруду.
Розкажи йому, люба,
як він, щоночі приходить в твої сни. Як цілує тебе у руки і дякує, за те, що впускаєш його у своє серце.
Розкажи йому, люба, розкажи.
ID:
569150
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.03.2015 22:20:15
© дата внесення змiн: 24.03.2015 22:20:15
автор: Іринка Свердан
Вкажіть причину вашої скарги
|
