Бо те, що згоріло - від нього лиш попіл... Та й з висохлих квітів живих не зростиш... Бо щастя потрібно ділити навпопіл, інакше собі докінця не простиш.
ID: 571678 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 03.04.2015 15:49:46 © дата внесення змiн: 03.04.2015 15:49:46 автор: Марія Микуляк
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie