Собака просить води.
Йому виносять й припрошують пити, мов пана.
Груша скрючилась сонно. Назавтра Великдень.
Ще рік
Посріблено зблиснув і сховався за пазуху часу.
ЇЙ вже треба іти виглядати того незнайомця
Хто колиску для їхніх дітей буде сам вирізьбляти
І тулитись чолом до чола ЇЇ якщо раптово
ЇЙ обридне самотність.
ВОНА ж напече йому паску,
Хоча Бога не знає – бо родом із лісу безвір'я
І ВОНА буде тепла й пахуча, як та ЇЇ здоба
І натомлена сяде і гляне на свіжу колиску,
Як напоїть собаку.
Попросить, щоб ВІН вистругав їй труну із такою ж любов'ю,
Якщо ВОНА раптом помре першою.
Якщо ж ВІН помре першим – вона напече йому хліба
Й нагодує весь люд
Та сама не скуштує і крихти.
До ЙОГО воскресіння.