Вечірнє місто, у квартирі тиша
Не чути щоби десь ходила миша
Розрізує тишу телефонний дзвінок
І ніхто до мобільного не ступає і крок
Господар чомусь у сусідній кімнаті
Хоч й чує та не поспішає піднімати.
Сидить за столиком в обіймах записник,
Усе щось пише. Він для інших зник.
Ніхто не провідує того чоловіка
Хоч має він друзів та ще не каліка.
Хто не попросить - всім допомагав.
Та таким уже його ніхто не знав.
Він почав своє життя з початку.
Наложив на друзів всіх печатку
Повністю віддався самоті
І усе змінив в свому житті...
Він вже мертвий, пам'ятник стоїть
А під ним лампадочка горить...
Свою смерть у ДТП він розіграв,
Пам'ять про себе він поховав.
Бо набридли "друзі" у лапках,
Що готові втримати в зубах
Горло друга лиш за те, що він
Має в домі власному камін.
Лиш за те що друг той має гроші
А на іншого не скачуть навіть воші.
В того квартира, дача нова,
У іншого щодень нова обнова
Не міг це витримати все
Боявся що не донесе
Він на собі не грішну ношу...
Він і придумав смерть хорошу.
Бо набридло по собачи жити.
І дивитися як хочуть зло зробити
Один одному кожна людина.
Це вже розуміє і тварина,
Що на відстані за нами споглядає.
Коли самі себе вб'ємо чекає,
Що би знову стать царями на землі
І спалити праведних в вогні.