|
Ти Людина. Живеш, ходиш по кімнаті, їж столовою ложкою мед, сидиш за комп'ютером, пісяєш, п'єш, розмовляєш, посміхаєшся, нервуєшся, вагаєшся, заплющуєш очі, розплющуєш очі… пригадуєш. І кожного моменту відчуваєш Дотик. Він волає ніжністю, він шепоче пристрастю, він турбується смаком згущеного молока і апельсинів. Він є. Він Дотик.
Він з тобою. Он щойно ти пробігла по кімнаті за чимось, а Дотик в той момент лежав теплом на тильній стороні твоєї руки. Зараз ти сидиш на дивані, підібгавши під себе коліна, а дотик невагомо лежить в тебе на стегні. От ти лежиш в ліжку, а Дотик обійняв тебе ззаду, накриваючи собою, захищаючи, ховаючи від жахіть ночі. Його немає, він такий же нереальний, як єдинороги, бабайко і вічне кохання. Але кожен подих, кожен помах вій, кожну молекулу крові, що пройшла через твоє стражденне серце, ти його кохаєшсмакуєш . Де б не була, що б не думала, як би не мучилась - він з тобою. Людина - Дотику, Дотик - Людини.
ID:
574984
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.04.2015 01:54:10
© дата внесення змiн: 17.04.2015 01:54:10
автор: Дагней
Вкажіть причину вашої скарги
|
