UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Ввійди в моє серце - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ти-2, 12.01.2022 - 12:56
Я б написав "Мене" з великої літери. Буває, що Бог відповідає при молитві одразу і людина стає божеством. Даруйте. 
Анно Доміні відповів на коментар Ти-2, 13.01.2022 - 10:44
Бува по-всякому  Ні, "мене" я б нізащо не писала із великої літери. Дякую
Касьян Благоєв, 03.05.2015 - 14:41
хорошу душу маєте, на рідкість хорошу на теперішні часи, зіпсовані всім, навть релігіями. і розум світлий. і до всього - такі молоді літами.хоча це мене не вельми стримує бути відвертим і прямолінійним. бо околесицб пожиттю я наплів, встиг свого дурману випустити, чужого скуштувати. тож не хочеться вас чимось спокусити, в тривогу, в зло, в сеперечки втягти, в розмови, яких і так було багато. от від цього час ваш і не хочеться красти. вас у смуту ввести можу, а сам від того святості навряд чи наберуся. чи розуму. хоча буду радий і всякому слову вашому, і терпінню, щоб моє слухати. коли нагода трапиться Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, дякую за добрі слова, засоромили. В житті далеко не така добра, як в інтернеті - це я тут вдало маскуюся  Спокусити ви мене тривогою чи злом навряд чи спокусите, але, якщо навіть у смуток увівши, святості не наберетеся - то, певне, розмови такі дійсно нічого не варті В будь-якому випадку, заходьте, буду вам рада, пане Касьяне
Касьян Благоєв, 03.05.2015 - 11:24
на сьогодні вже душа і дух мій вгамовані, вже, певно, перейдено отой рубікон, коли сказати знову "я увірував! я знайщов Тебе!" було б найбільшим лукавством і святотатством. бо так багато пройдено шляхів, так багато побачено, пережито, почуто, прочитано, передумано, у неба та людей питано: "де? чому? в чому? через що? якою ціною кожному?.." - і так до бескінечності.щось втратилося без компенсації, безповоротно, може, якраз загубилася довіра від Начала, до Слова, до всіх "проповідників" його, до номінацій і суті самої релігійності народів, що придумували богів, віри, творили релігії і робили поклоніння. багато було причин, і не варто ваш час красти безкінечною оповіддю про пошуки, сумніви, втрати, зневір/я одного, котрий шукав і не мав талану знайти. розповідь буде дуже довгою, вартості їй - ні гроша. тож - не варто. перепрошую, що торкнувся цієї теми, а спонуканням як раз було оте відчуття, що мене мало підводило за життя мого: торкнешся людини, ще вона слвоа не вимовила, тільки очі на тебе підвела - а ти вже в такій печалі, що торкнувся! або навпаки, як з вами: можна і глупе сказати, недоречне, богохульне - а людина в припадку епілептичному битися не стане, - бо є щось в ній від людини, і від любові, і від розуміння. гаразд, хай вам у всьому буде по вірі вашій, хай і мені стане затишніше від чиєїсь щирості Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Здається мені, що втомилися ви від життя добряче, від пошуків ваших, чи життя вас утомило?Сказати "Увірував!" - кому? Він і так знає, а що думають люди - то діло десяте... Прикро мені через вас, та в кожного свій шлях і свої переконання. Нікого не можна змусити прийняти Його - бо Він і сам не змушує, лише переконує, пропонує. Єдине хочу зауважити - людині властиво змішувати, плутати Його з "проповідниками" (не дарма ж ви це слово в лапках написали). Звісно, що без проповідників, пророків, поетів навіть - ми б нічого про нього не могли дізнатися, а одначе ніхто - ніхто! жодна людина, жодне Святе Письмо - не має патенту на Істину. Бо Всевишній - на те і Всевишній, що Його ніщо і ніхто не може вмістити і виповісти уповні (а проте багато хто на це претендує...). На життєвому шляху, мені здається, найвірнішим дороговказом є совість, бо саме совість - голос Його в людині, хай навіть людина не визнає Його. Тож бажаю ще раз вам благословінь Його - хоч ваша особиста справа, сприймати такі побажання чи ні. Час мій ви не крадете, пишіть - рада спілкуванню з глибокою людиною - хай навіть переконання наші не збігаються.
Касьян Благоєв, 29.04.2015 - 19:39
коли ви оперуєте такими поняттями і так переконливо говорите - певно, маєте віру. хоча посвеєму життю мало стрічалося людей віруючих по-божому: і серцем, і єством своїм, і душею. і розумом. були або пусті і поверзневі якісь претензії на вірування, або однобокість та фанатизм, серед яких місця ні вірі, ні Творцю, або просте, банальне використання постулатів віри та "близкості до бога" ради звичайного існування, ситого та безпроблемного. а мої зносини з богом були тільки на рівні отому: "вірую, та допоможи невір/ю моєму". ні статків я не випрошував у неба. чи удачі в кар/єрі. чи грошей та жінок багато. я старанно читав та багато питав, багато слухав та навчався. але плин днів, події життя, вчинки людей, мої духовні пошуки привели до пустого неба. і глухого. і всі питання мої лишалися без відповідей. аж до сьогодні. і я залишив слати їх до неба, і залишив саме небо у спокої. радію життю, що є зараз, і знаю твердо, що воно закінчиться назавжди після смерті. хоча казка у безсмертя душі вельми спокуслива всім, навіть лісовому єноту. вибачте за багатослів/я, але ви викликаєте довіру. чому? - Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо себе не люблю вживати слова "віра", але "ДОвіра" - довіра Йому, хоча наскільки глибокою є ця довіра - то вже інше питання. Щодо віри інших - так, згодна тут із вами. І хоча ми не можемо знати чиєїсь віри уповні (бо лише Господь може читати у серці), однак - "за плодами впізнаєте їх", тому можемо робити певні висновки про внутрішній світ людини за її вчинками (хоча й тут не завжди все так однозначно).Мені прикро, що ви зрештою дійшли до такого песимізму, хоча, певна річ, у вас були для цього якісь причини. Не можу тут нічого сказати чи порадити, бо зовсім не знаю ваших обставин. Сама я кризи віри - такої, що призводить аж до сумнівів у Ньому - ніколи не переживала, слава Богу. Може, тому, що моя віра є надто дитинною? Людина ж починає дорослішати тоді, коли батьки перестають бути для неї безперечним авторитетом. А з іншого боку, починаю розуміти тепер, чому Ісус казав: "Не ввійде у Царство Боже той, хто не стане, як дитя", - дякую вам за харч для роздумів. Мені здається, однак, що для вас іще не все втрачено - бо ви є духовною людиною, судячи з ваших слів (духовною не в сенсі віри у "безсмертя душі", а в сенсі глибокої зацікавленості іще чимось, окрім потреб свого шлунка). Небо не є порожнім, і воно ніколи не залишається глухим - проте, знову ж таки, про такі речі не можна говорити "загалом", потрібно уважно розглядати кожен конкретний випадок. Те, що один не розуміє - інший може допомогти йому зрозуміти. Було б дуже цікаво почути вашу історію. Не вибачайтеся за багатослів"я, пишіть, рада нашому спілкуванню. А чому викликаю довіру - так це хіба я можу вам відповісти на таке питання?
Касьян Благоєв, 29.04.2015 - 16:11
певно, Він дуже був зайнятий іншими долями, коли я посилав і свої прохання до Нього, тож в мене тепер ні надій, ні претензій.а за вас - вельми радий! Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ви не впадайте у відчай! Хто стукає - тому завжди (рано чи пізно) відчинять!  А може, прохання були не ті, які варто було палко слати? Таке часом теж трапляється: те, що здається нам важливим у цей момент, виявляється неважливим з позицій глобальних; буває, ми не розуміємо, чому нам випали ті чи інші труднощі, думаємо, що Бог нас покинув, впадаємо у відчай і зневіру - а однак минає час, і лише потім ми можемо зрозуміти, нащо були оті труднощі. Крім того, наша зневіра заважає нам прийняти Його допомогу - ми просто можемо не розпізнати її.Однак це така тема... інтимна... просто бажаю вам мати відкрите серце і ніколи не впадати у відчай, і не ображайтеся на мої слова, якщо що
Касьян Благоєв, 29.04.2015 - 10:27
блаженний всякий, хто призиває ім/я Його. певно, легше і в більшій милості дні такому серцю на землі, що потонула і гріхах і болях. а ви - у вірі і надії. матиму радість - не засебе! - що хоч комусь у цьому житті та далося! Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Касьяне! Так, вірою, надією - намагаюся... Хай і вас благословляє десниця Його
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе По-моєму, нещиро молитися взагалі якось негоже...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
