Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
Як не впам'ятати цю стрічку: Я не люблю, когда наполовину... Но в Вашей поезии совсем по другому розіграний сценарій, когда полутона фантазийно высвечивают силуэты действующих призраков лиц на вуали из томных незабудок... Превосходный лирический ход, уважаемый АВТОР!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... когда полутона фантазийно высвечивают силуэты действующих призраков лиц на вуали из томных незабудок... Дякую ВАМ за такі чудові слова!
Стільки ніжності і розкрилля!.. Чудова поезія! Рада була розвіртуалитись вчора! Сподіваюся, це була не остання наша зустріч і Ви ще не раз навідаєтесь до *Галичини*!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую ВАМ,Наталя! було дуже приємно з Вами познайомитись саме такою я Вас і уявляла Звичайно,ми ще зустрінемось,надіюсь,не раз
Дякую ВАМ за такі чудові слова! 
Сподіваюся, це була не остання наша зустріч і Ви ще не раз навідаєтесь до *Галичини*! 
саме такою я Вас і уявляла 
нельзя открывать душу на все 100 
смуток.... 
5+ 5+ 5+... 
...ВДАЛОСЬ! 
