UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Дуґґур (?) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 14.05.2015 - 11:16
якщо я колись скажу: "я досяг розуміння жіночої логіки, я врешті побачив суть її!" - це буде найбільшою моєю неправдою.ось і ви, Моя мила співбесіднице, почали проти, закінчили за. ще не було у людини, що прийшла у світ цей, такого, що не піддати почуте, побачене аналізу в тій чи іншій мірі, бо інакше вона і як людина не відбулася, не стала, не змогла б. все, що у собі своє, що від подиху вітру чи побаченого явища, від світу і його повчань, від поруху думки якось "переварює", тим більше - слово, найголовніший комунікативний засіб. маю в дворі пса - і підозрюю, що і він у душі своїй аналізує мої вчинки, поведінку, мою мову, бо веде себе відповідно. видно, це просто первинна потреба душі як такої, то її якість номер один. от і з вами, і ваше, що зачімає мене, що знаходжу цікавого, корисного - я на "кухні" душі своєї так готую собі нові "страви". розуму, духові і серцю страви не забороняйте! Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щось моя жіноча логіка не дає мені зрозуміти, де я почала проти, а закінчила за...  ну та Бог з ним. Смачного!  
Касьян Благоєв, 14.05.2015 - 08:49
як правило, я волію і вмію сприймати світ не метафізично, а реалістично. і в аналізі чужої мови виходжу із первинного значення вжитого слова, а вже що ховав говорящий за ним - то вгадування (дуже цікава, прийнятна і потрібна людині річ, бо вона прагне, весь час прагне зрозуміти себе через себе подібних). так і тут: зробіть аналіз своїх думок з першого і останнього речень октавії своєї: "неспокій жене із дому - і вже нема шляху назад" - вони є грунтом моїх висновків. і заперечте ними ці висновки: щось нас нестримне приковує до сталого, вже відомого, усвідомленого, як наголошую Савелюк, і ми не можемо не вийти на дорогу - для чого? - ... ми носимо в собі одинакові слова, одну мову, але нііколи не зможемо мати одинакових відчуттів, цими словами переданих в мові нашій, в словах цих. кожен відчує, зрозуміє, усвідомить і зможе сприйняти через своє, відмінне, особливе, індивідуальне, тільки його духом народжене - і вкладене у знайоме слово. тому ваша мудрість і говорить у вас: кожен читає, сприймає і відчуває по-своєму кимось сказане слово. ви мені і надалі дозволятимете це стосовно віршів ваших? - бо не люблю я анонімного читання - мерзота це, підглядання в щілинку, та і мовчки ходити не вмію - байдуже, аби як; не відмовите? Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аналіз зробити? Гм... це ж не наука, а поезія. То в науці кожне слово повинне означати саме щось конкретне, а поезія лишає простір для фантазій, власних прочитань і різних тлумачень. І це добре!Дозволяю, звісно  Я сама люблю ділитися роздумами від прочитаного - навіть з тим, з ким особисто не поспілкуватися: на полях пишу
Валя Савелюк, 14.05.2015 - 07:42
розпізнаЄте - я мала на увазі... роздуми - це і є духовне бачення... щонайменше - це стежка до нього - духовного бачення... залишається тільки прослідкувати, у яку сторону направлені роздуми (думки - то трохи інше, вони, як мавпи, скачуть по гілках дерев хаотично, а от роздуми - це вже спрямований і зосереджений процес, спонтанно хай, але контрольований...) якщо роздуми сповнюють світлом і теплом Серце і Душу, розширюють освідомлення і Розум, отже, вони проторюють собі русельце вВись, до Бога... якщо ж мучать і катують, не приведи Боже, викликають заздрощів чи ще яких чорних емоцій і намірів - то спрямовані вони у зворотному напрямку... зауваживши подібне, залишається усього лише зусиллям волі спрямувати роздуми свої до Світла - "лицем до Сонця (Сонце символізує Бога)" - і все... духовне бачення почне Рости і Розвиватися це моя така "методика", зібрана із спосережень за собою самою і багатьох мудрих книжок, насамперед Святого писання... остання заувага має на меті попередити, що в учителі я не пнуся, так собі - роздумую...
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вмієте, пані Валю, так гарно сказати - просто окрилити!
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розпізнаЄте чи розпізнАєте?...на жаль, це все, здається, більше плід роздумів, аніж направду якогось духовного бачення. Тобто відчуття, звісно, є - але без ДА, впевнена, я би не знала, що воно і до чого. Ну та втім, як Ви самі казали, якщо воно до нашого добра - то, отже, все одно Богом натхненне, хай ми навіть і не усвідомлюємо Його сприяння...
Касьян Благоєв, 12.05.2015 - 13:53
який сюжет повний і закінчений у думці - і вже суперечка мені: таке непостійне серце наше, невгамовне і повне протиріч! так солодко думати і мріяти про далекий світ покинутої домівки, так заманливо йти з дому все далі і далі!..
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ах, кому що. Мене часом (майже постійно) дивує ваше сприйняття моїх віршів, пане Касьяне - ви там таке видивитеся, чого я і на думці не мала. А втім, це ж і добре - якщо твір кожен може прочитати по-своєму і по-своєму відчути. Тільки зовсім прості речі усіма сприймаються однаково
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
