У тиху ніч згадаю я про тебе...
І світ наповниться безмежністю бажань
Чарівним маревом укрили зорі небо,
І Місяць дивиться...
Весь світ завмер від його колисань...
Весь світ летить до нього, заховатися бажає
Від лихих поглядів, печалі та журби...
І, пізнавши спокій, завмирає,
Не в змозі повернутись до Землі...
І чари ночі не порушить клекіт птаха,
Сюрчання коника і гомін хору жаб.
Ці чари - нерозвіяні фантазії старого дідугана,
Якому нудно провести життя без казки та без фарб
У тиху ніч згадаю я про тебе...
І серце затріпоче, защемить
Від спомину про очі, твої руки,
Твою усмішку та найщиріший сміх...
О! Що то за руки тільки!
Алмазні навіть, ні, не золоті!
А усмішка - немов у небі зірка,
Що світить, зігріває у журбі!
Горіхові ласкаві твої очі
Дають надію і любов мені
Від сміху твого теж сміятись хочу,
І радісно на серці нам тоді
А місяць дивиться... Неначе розуміє,
Наскільки сильною є оця жага,
Щоб бути поряд... І наскільки сильна
Любов оця, що зігріває нам серця...
