Я перечитую твій перший лист,
І там, всередині, щось припіка.
До слів у тебе, безперечно, хист,
У мене їх, як зазвичай, не вистача.
На мить здалось, що ми літаєм, мов птахи,
У погляді була мольба,
Щоб завжди поруч був лиш ти,
А ти все говорив слова.
Я дотиком все ніжність дарувала,
Немає способів любові ліпших.
А ти все говорив слова,
Прошу: " Залиш для інших".
