вмикаєм, та не відчуваєш
а як би летів, а як би..
з петель постійно зриваєш
втрачаєм, довіру всю тобі
лелека немов пролітає
та запах зозулі я відчуваю
лети лети подалі, стрибає
сердце, в тобі поринає..
забув все чудове,
ранкове, і надто зіркове
знайшов я тебе, втома
душі, я бачив, знайоме.
втік весь сум,
та щастя довкола наповнена
сумка до долу, сук
я викинув з постілі, втома
пригрів я лелеку-зозулю
не довго знав щастя, обман
наче жменя піску, здрасті
ти була мій останній дурман.
