|
Дорогенька Моя!
.
Ось і підійшли шкільні канікули. Я з любов'ю згадую, як ми впродовж 17 - ти років постійно їздили машиною відпочивати в с. Лиман до Павла Григоровича Шараєва. З якою любов'ю і повагою нас зустрічали. За ці всі роки нас знали всі в селі. Ми вже були, як члени великої сільської родини. В пам'яті проноситься Твоя приємна посмішка і велике задоволення під час спілкування з морем. Згадується чистенька водичка в лимані, кладка через лиман до моря, з якої сини Андрій і Сергій ловили бичків, золотистий пісочок, який називався "пограничною смугою" і пограничники з вівчаркою, які пильнували кордони України. Особливо приємно було спілкуватись з тисячами птиць, які збирались на водах лиману перед відлітанням в теплі краї.
Тяжко забути непорушну дику природу, в якій ми почували себе як єдине ціле. На жаль, тепер все це зовсім знищено дикою цивілізацією.
.
Все це для Тебе, Моя Рідна, описав я у вірші.
.
Час відпусток
.
Шкільних відпусток наступила вже пора,
Я знову замкнутий, один в своєму горі,
І в спомині я згадую чудові дні,
Коли з дітьми відпочивали ми на морі.
.
То був щасливий, світлий, добрий час,
Якого описати я не в змозі,
Павло Григорович, близький товариш наш,
Давав можливість відпочити нам,
В селі Лиман, на пляжі, в погранзоні.
.
Ми їздили на море кожен рік,
Ти там своє здоров'я поправляла,
Сини ловили вудкою бичків,
А Ти від цього радість діставала.
.
Будова із десяточок кімнат,
На березі лиману там стояла,
Кімнати із ліжками на двоїх,
І кладка, що до моря нас вертала.
.
Прекрасний берег, кілометрів п'ять,
Пісочок очищали бороною,
На цьому пляжі були ми одні,
Й два погранці стрічали нас з Тобою.
.
Вода прозора, сонечко, пісок,
Цей час завжди Ти щиро цінувала,
Я любувався хвилями в приплив,
В яких Ти на вершині пропливала.
.
Ти так любила тепленький лиман,
І зграї журавлів, яких вода збирала,
А з відлітанням в теплії краї,
Ти їх завжди в дорогу проводжала.
.
Найбільша цінність була ще й у тім,
Що в комишах на березі лиману,
Знаходились цілющі болота,
Й суглоби лікували без обману.
.
Ти дуже щиро тішилась завжди,
Намазавши все тіло болотами,
Подібною була на кінозірку Ти,
Прекрасну негритянку із Маямі.
.
Але, на жаль, не вернеш вже назад,
Твою красу, у всіх моїх поняттях,
Твій щирий, з милим тембром, голосок,
Твою фігуру в сонячних об'яттях.
.
Я дуже вдячний Господу за те:
Що Ти була!...Все поряд!...І зі мною!
І до останньої секундочки життя,
Я щиро милувався все Тобою.
.
Сумуючий за Тобою, Володя!
ID:
603578
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 01.09.2015 22:51:53
© дата внесення змiн: 25.02.2017 21:32:45
автор: DVI
Вкажіть причину вашої скарги
|
