Не ображай!
Образа – це як клітка
яку зламати інколи не вистачає сил
Сидиш у ній і сльози наче нитка
прив’язує до тих
хто посмішку в тобі згасив
Не ображай!
Тим більше тих
хто любить
Їх душі вкриті шаром неба – синім і тонким
Лиш трохи зачепив – і кров задзюрить
І небо тане на очах
як у тумані дим
Не ображай!
Погана ця утіха
Для тебе – мить
Для когось – у надію влучний постріл
Не ображай!
Не створюй більше лиха
Життя і так щодня у тебе встромить ікла гострі
