Я зайва в замку наших днів,
Давно збудованих із фальші,
Як згубно зайвий згусток слів
В лінивій лайці генеральші.
Озон у зоні? Звісно, зло —
Нема й найменшої потреби:
Немов калюжі чорне тло,
Споганене раптово небом.
Душі повільний перехід
З весняно-юної в осінню:
Поезії пекельний слід
Проліг печальних віршів тінню.
Але неждане щастя теж
Викомбіновує душа,
Коли в уяві між пожеж
Колишнє сонце воскреша.
15 вересня 2015 року
