Жовтіє листя, інде червоніє,
Дощами небо плаче і тремтить.
Природа ще не спить, але готує
Вже білосніжну постіль, їй болить.
Болить відсутність співу літніх птахів.
Турбує ліс, без листя що стоїть.
Напружує у хмарах чорне небо,
Хоч це буває у продовж століть.
А на весні життя скрізь забуяє,
Дерева вкриє листя молоде,
Птахи повернуться і сонечко засяє
І радість прийде, ну а сум мине...