Листопад. Змарнілий сад дрімає.
Останнє листя зриває гул вітрів.
Пташиний спів з тривогою лунає,
А велич неба в полоні у дощів.
Щодня калюжі у розмірах зростають,
І вже озерами залиті всі шляхи.
Спустілі вулиці нікого не вітають,
Із сумом в погляді у вікнах дітлахи.
Дощить у мріях, у думках, на серці злива,
А у коханні, ніби грізний водоспад.
Чому природа у житті така мінлива?
Чому життя таке мінливе, листопад?
