Моя надія і опора, мій мур куленепробивний,
Захисти мене від цього прогнилого світу,
Захисти мене від самого себе та від слів на вітер викинутих,
Захисти мене від потреби
в тобі.
Колонії стали містами,
Міста із середини вимерли,
Тільки птахи перелітні місцями,
Осідають на місця які вже давно знесли,
На місця що давно поросли грибами та мохом,
І не зважаючи на те, що ми грали і виграли,
Мені все одно все вилізло боком.
Моя надія і опора,
Мій промінь надії що пробивається крізь попіл та хмари,
Зґвалтуй мене раз і зітри із часу назавжди,
Зітри те що буде завтра і те що було вчора,
Адже нікого немає, і немає тебе, і немає правди,
І на цій землі, із миру і муру побудованому із кісток,
Вже немає і не буде нас,
Так як зверху,
Немає нічого
окрім пустоти та холодних до мене,
холодних до мене так, як і ти,
зірок.
зворушливо-глибинно 
дякую ...
