Коли поблизу запах твій десь знаходиться,
витає в повітрі, то мені лоскоче під діафрагмою.
І, якщо бути відвертою,то жити ще більше хочеться,
Щоб тебе вже до кінця відлюбити і відстраждати.
Я (як чашка твоя) — розбита. Десь читала, що то — на щастя.
Знову очі блукають по стелі й заснути не зможу до ранку.
На світанку знову здивуюсь, що у мене ще цілі зап'ястя.
Краще б ти мене зрадив. Краще б завів десь коханку...
Твій голос із телефону вкриває шкіру мені мурашками.
Мене щовечора розмазує відчай по кахелю в ванній.
Мені вже не боляче. Не сумно. Й давно вже не страшно.
Мені болить, що ти холодним став перед прощанням.
