Ніяк заснути не можу. Все думки, думки . Минуле…Те минуле,яке я викинула у чорному мішку із високої скелі. Думала,все, його вже немає . Думала…Але сьогодні,цього пізнього вечора,коли темні хмари наповзли не тільки на вечірнє небо,а й на мою стомлену душу,зрозуміла,ні, неможливо забути,неможливо викинути у чорному,а чи в білому мішку, все те,що пережила,переплакала,переболіла,все те,до чого я так прагнула,так хотіла,а можливо і ні. Воно-незабутнє. Моє шановне ”Я”, цього вечора,у містичному світлі повного місяця дозволь мені сповідатися тобі. Вислухай уважно і можливо тоді ти зрозумієш,чому деколи так важко пройти закони поведінки соціуму в якому ти живеш. Можливо,ти обґрунтуєш все,що я тобі розповіла квантовою фізикою - “Ми існуємо у тому Всесвіті,в якому наше існування є можливим. А якщо ні?Виходить логічно,ми просто зникаємо із цього світу і переходимо в інший,паралельний,в якому відповідно до нашого напрацьованого досвіду наше існування є можливим. Кажуть ти вільний у своєму виборі,весь світ перед тобою,довірся життю.”
Вибір?Не знаю,поставити знак оклику,чи три крапки. Для того,щоб зробити важливий вибір у своєму житті,на мою думку необхідно мати або великий життєвий досвід, або велику силу волі. Деякі стомлювались,кажуть” На все воля Божа.”
Давайте розберемося. Який вибір мала я у свої 16 років,коли мріяла обрати професію археолога?Батьки сказали: “Ні” і я, з їхньої волі закінчила історичний факультет. Мій результат? Вчитель історії. От так, професія логічна, достойна. Але мені так хотілося бути археологом. Я розумію,що батьки любили мене,переживали,хотіли щоб життя моє було спокійним і забезпеченим. Звичайне життя,звичайного шкільного вчителя.
А якби я тоді набралася мужності і сказала батькам” Ні”,адже це було моє життя і ми прийшли у цей світ не для того,щоб виконувати волю інших людей навіть, якщо вони твої рідні. Сказавши:” Я вас дуже люблю, але не хочу бути вчителем. Я хочу бути археологом. ”Так,це виклик,який запропонувало мені життя, зробити те,що потрібно мені,навіть,якщо люди,яких ти любиш,не погоджуються із тобою. Це є твій вибір у твоєму житті. Я цього не зробила, не відала ,що сила,яка мене створила, дасть мені все для вирішення всіх моїх проблем.
Так, так ,так ,поплачся у шматочку бідна,нещасна дитино,примусово затягнута у рутину життя. І це ти?Та,що ладна по горам,спала в наметах,співала біля вогнища, танцювала у народному ансамблі “Верховина” це ще не все…Бідна дитина?Ти мала такий характер,що палець до рота не клади,відкусиш. Що правда,то правда-у мріях своїх літала ти,далеко, далеко від реального життя,все гірко плакала ,забувши,що сила твоя не у ній а у вірі. Сильна віра,сильний дух.
І коли,одного дня,життя твоє змінилося і ти впала з небес на тверду землю”навіть не встигла соломинку підстелити” розв’яжемо всі твої мрії та надії.
Нічого подібного,ти ж знаєш ,що я чудово справилася із важкою ситуацією,набралася мудрості і відкрилася на зустріч життєвого досвіду.
-Якого ж досвіду, шановна моя пані ви набралися?
-Якого? Запросто.
По-перше:не слухати людей,які навчають мене,як мені треба жити.
-Допомагати тільки тим, які прийнявши мою допомогу,будуть навчатися новому,розвиватися та підніматися у своєму житті.
- Якщо на моєму шляху зустрічається людина ,що кричить і обвинувачує мене-мовчки вислухаю її,подякую,а потім запитаю:”Вибачте,можливо Вам необхідна моя допомога?”
Як бачиш,сьогодні я дивлюся на світ новими очима. Дякую цьому Всесвіту,в якому живу,за все,що маю звільнилося від почуття провини. Прощаю собі і іншим за всі помилки,які допустила,виходжу на свободу. Заслуговую любов. Я маю право дихати,тому що існую.
ID:
624776
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.11.2015 15:07:18
© дата внесення змiн: 29.11.2015 15:07:18
автор: Тамара Піддубна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Повністю з Вами згодна. Кожен повинен прожити своє життя, так як він це відчуває. Я, наприклад, творча людина. В молодості відчувала, що мені треба працювати у сфері культури, або стати вчителем. Але закінчила економічний факультет. і ніколи не працювала за фахом. А тепер пишу вірші, малюю картини і думаю, що моє життя так і не відбулося. Тобто я так нічого в житті і не досягла.
