Між «що було» і «що колись ще буде»
У часі нашому, скажи мені, хто ми?
Господарі, чи зайди, чи приблуди,
А чи незвані гості із пітьми?
А може, у житті ми пасажири,
Що в потяга потрапили полон?
На жаль, колись, у доленоснім вирі,
Зайти я не зумів у твій вагон.
Вагони наші поруч, та між нами
Високі двері із товстого скла.
Якими, я не знаю, ще словами
Тебе умовить, щоб до них ти підійшла.
І у дверях щоб ключ ти повернула,
Відкрила їх і руку подала.
Хотів би я, щоб ти мене почула,
Самотньою в вагоні не була…
