між небом і пеклом
у вакуумі
в гамаку
заготовленим нечистю йому як постіль
гойдається у порожнечі
яка глянула в очі і з ревом, у злі
розітнула його
розчинила у кулі безмежної ночі
в безодні пітьми
отам
сяяла точка
проколотий голкою отвір
куди проливалася піна
й веселі у кольорі бульбашки
- ...то відліку точка, напевно
кінець і початок надій -
майнула думка відлунням крізь нього... -
туди всі кида́ють кістки й кісточки́ пообгризані
щойно спожитої волі і віри... -
в останнє війнуло відлунням
саваном сон насувався мов ляда, як віко
умить підкотилася мавпочка-манкі
вся у бенгальських вогниках свят
усілася біля, гойдала, читаючи книжку
очима освітлювала сторінки́
грайливо гортала сторі́нки
гожим тоненьким кінчиком вишуканого хвоста
й кида́ла зірками шкаралупи цитринних плодів
які швидко з"їдала, читаючи книгу
раптом схилилась і щебетнула на вухо
- з новим роком, любесенький!
а рік новий я...
прибігла здале́ка, зі сходу
за мною орда
інших звірів-років-перевертнів... -
і гучно закрила книжку
так
що аж хмарами з неї випорхнув пил і дими, і тумани
разо́м з усілякою машкарою
метеликами і хропаками
озирнувся
і глянув він знову на точку, у темряві що загасала
і зрозумів -
крізь неї влітають сюди випадково райські птахи
а звідси летять кажанами
...прокинувся...
сірість ранкова
вляглася, оперлась вагомо
об скло віконне
за яким
тонула і танула в краплях зима...
каву п"є
пробудженню радий
хоча й розуміє
що вийшов із темряви сну
в існування у темряві.
Наталя, я тут ненароком видалив Ваш комент, але причитав його і щиро вдячний за нього...то у нас і взаправду зараз сірий день - похмурий, важкий, мов у темряві...
