зима – форма
довершено-геометрична,
зразкова поема
класична…
… полірована
біла крізна мармурова маса –
окремішня, вирізьблена детально,
виокремлена досконально
навколишня
монументальна краса…
…летять сніжинки –
відточені однозначні слова…
зима – королева,
вивірено красива…
вальдґла́сово-криштале-ва
Тадж-Махалу
доцільність і рація,
мистецтва –
погребально-пишного – ілюстрація…
найелегантніші лінії
пишуть на теплих шибка́х
холодні інії…
метушливе життя –
зупинене, сховане-сковане,
дорогими блискітками розцяцьковане,
найкращими намірами контрольоване…
…метушливе життя –
допитливе, як дитя:
цікаве собі самому –
віднаходить себе у всьому
життя
хаотично – без толку і без пуття
проникає і виникає скрізь і всюди –
рослини-тварини-комахи-люди…
спонтанне-просте:
куди гляне – бринить щось,
прокльовується, сходить-росте-цвіте
о весняній порі –
хоч і на цвинтарі,
поміж плит мовчазних граніту,
травинкою кволою –
спішить заявити себе світу,
хай на хвилину
перед тим,
як між гранітів спрагло загине…
…зима –
Тадж-Махал,
збудований на упокій літу,
із мармуру, сердоликів-
я́шми-кришталю́-нефриту,
меморіал –
то́му, що недожито,
але – прожито…
сніжинки – реінкарновані квіти
зима-літо –
усе належить Життю:
Герда – з її крихкими
трояндами
нетривкими
і Кай –
з його кришталевою «ВІЧНІСТЮ»
10.01.2016
Вона, як візажист: перетворює знекровлене життя у стані довгого сну на вишукане мистецтво. І хоча це все своєрідна мішура, штучність, мертва і холодна, але без цієї мерехтливої видимості спляча природа виглядала б надто сірою і непривабливою. А так - маємо змогу милуватися сліпучою білизною і вишуканістю кристалів. Вірш дуже тонко і влучно все передав!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю... так... врешті, сніг і лід - та ж вода животворяща, але в стані спокою... повного спокою (умовно кажучи, бо "повний спокій" настає, накільки пригадую, при мінус 273, якщо з цифрою переплутала що, то ще цю "температуру" називають абсолютним нулем"... зима - пора року і все в ній - законні і красиві явища природи... інша справа коли йдеться про якісь особистісні переваги... тут, у віршеві цьому, мені здається вдалим образ Тадж-Махал(а)...
…зима –
Тадж-Махал,
збудований літу,
із мармуру, сердоліків-
я́шми-кришталю́-нефриту,
меморіал –
то́му, що недожито,
але – прожито…
сніжинки – реінкарновані квіти... - Як філігранно і вишукано Ви написали про мою улюблену зиму! Мабуть, краще й не описати... І хоч вона холодна й розцяцькована, та все ж неперевершена у своїй досконалій красі!.. Прекрасна робота!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вона розцяцьковує заховане-сковане "метушливе життя" - як от гілки в інею... блищать і сяють - красиві, але сплять - весни чекають... зима бавиться у свої забави - красива, по своєму прекрасна...
Вона, як візажист: перетворює знекровлене життя у стані довгого сну на вишукане мистецтво. І хоча це все своєрідна мішура, штучність, мертва і холодна, але без цієї мерехтливої видимості спляча природа виглядала б надто сірою і непривабливою. А так - маємо змогу милуватися сліпучою білизною і вишуканістю кристалів. Вірш дуже тонко і влучно все передав! 
Мабуть, краще й не описати... І хоч вона холодна й розцяцькована, та все ж неперевершена у своїй досконалій красі!.. Прекрасна робота! 
не хотілось би... 
