Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка має свій голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
Запис і виконання В. Сірий
до чого ж виконання душевне.... не хочеться , щоб пісня закінчувалась заходжу просто душею відпочити...в мене думка промайнула одна,якщо можна- напишу особисто
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЩИРО ДЯКУЮ ДОРОГИМ СПІВАВТОРАМ!
Перший "прикид" загалом вдалий Справді непросто проспівати цю мелодію майже відразу і зовсім щоб вже виразно. При здоров"ї гарному й не тільки при голому ентузіазмі - можливо й ще краще. От якби ми були сусідами, та разом записували. А пісня є! Щиро ДЯКУЮ.
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудове виконання! Як завжди - спів душі! Мелодія незручна, але твій, Володя, діапазон голоса розкрив її в повній мірі. Це одна з небагатьох пісень із моїх "номерних" мелодій, що дійшла до етапу виконання.
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ще трохи не відійшов від грипу. Але заскучив і тому записав