усе, що я по собі лишаю -
це рожеві губи на білій футболці,
потріпане ліжко
й заплакані книги з гідродинаміки.
"я ніколи не одружусь на тобі".
що ж, я й сама не збиралась до цієї миті,
я навіть хотіла сказати те саме, але -
ДО ЦІЄЇ МИТІ.
тепер прибирай свої гуртожиткові стіни як заманеться,
впускай до кімнати нічних метеликів (і ніколи - дівчат легкої поведінки),
вивчай С# і готуй від нудьги карптоплю на всі 4 поверхи.
засинай спокійно й до півночі, обіймай полегшено згортки квітчастої ковдри -
більше ніхто не перетворить твоє розмірене життя на страхіття.
і тільки перстень, що я по собі лишила,
як темна пляма на твоєму холостяцькому теперішньому,
все не дає мені спокою.
поверни мені його в РАГСі
з гравіюванням
"I'll never marry you".
принаймні це буде весело.
