… Моє перше знайомство з Вірою Іванівною Дяченко відбулося під час секційних занять вчителів фізичної культури перед початком навчального року в 1991 році. Я тоді прийшов працювати в ЗШ № 17 м. Івано-Франківська, в школу в якій перед тим працювала Віра Іванівна та її чоловік Володимир Іванович. Ніби відчуваючи моє переживання перед новим місцем роботи вона підійшла до мене і сказала: «Яшенька- не переживай все буде довре, в школі дуже гарні діти і хороший педколектив». Вона завжди зверталась до своїх колег І дітей ніжно «Яшенька, Оксанко, Іринко, Васильку, Тарасику»…
Віра Іванівна завжди виділялась серед вчителів фізичної культури своєю інтелігентністю, внутрішньою культурою, чарівністю І тендітністю. Вона ніколи не підкреслювала свій високий спортивний статус переможця і призера спортивних змагань різного рангу, звання Майстра спорту СРСР з акробатики, але вміла об’єднати навколо себе вчителів і дітей, які в подальшому стали яскравими особистостями. Доречно сказати, що цю рису характеру вона зберегла на всі роки життя.
Згадуючи її «уроки-подорожі» з молодшими школярами підсвідомо завжди повертався в чарівний світ дитинства і щиро заздрив тим дітям з якими проводились такі уроки. Віра Іванівна справжній учитель, не байдужа до долі своїх вихованців, вона раділа і переживала за них, у разі необхідності надавала необхідну допомогу. Саме до таких вчителів спрямовані найкращі слова подяки за те,що він робив для дітей, для справи виховання. Саме такі вчителі збагачують розум і душу своїх вихованців, відкривали перед ними невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей, віддаючи їм частинку свого серця, себе самого…
Віра Іванівна Дяченко була прекрасною людиною, педагогом від Бога і пам'ять про неї буде жити не лише в серцях рідних і близьких, а й в серцях педагогів Прикарпаття, в серцях її випускників.
Яків Павленко
Вчитель фізичної культури ЗШ №17
м. Івано-Франківськ
