Він був єдиним таким у житті
І я не знала нікого схожого
Я не хотіла сприймати його
Як випадкового перехожого
Людина, з якою в вогонь і воду
Я готова була стрибну́ти
Не вистачить трьох століть, певно
Щоб такого як він – забути
З усіх друзів – єдиний, хто справді був того вартий
Та яких друзів? лише його й тільки так можна назвати
Людина сильної волі і високих принципів
Та саме це я у ньому й любила, в принципі
Людина-щастя
Людина – це слабо сказано
Щось набагато більше
Ніж у казкових книжках показано
Моє натхнення
Муза. Перша й єдина
Людина-світло
Від болю моя вакцина
Байду́же як
Байду́же коли і де я
Одна відрада
Одна мені панацея
Багато слів
Тихіше, багато зайвого
Емоції ходять-бродять завуальованими
Поміж думок імперій
А все що всередині
Захованого, тайного
Нехай краще залишиться на папері
