Густішає ніч. За вікном,
Наче кава міцна, темінь.
День скотився з Землі
І, хто знає, як скоро поверне.
Час подібен піску.
Прослизає крізь пальці і терни.
На світанку всі душі,
Ніби перша розквітла зелень.
До обіду плоди дозрівають,
Готуються впасти
В серце іншого чи
У колодязь самотності власний.
Води глибокі силують
Золото променів красти.
А сполохані зорі не знають,
Наскільки прекрасні.
