Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Карплюк-Залєсова: ЖИВЕМО ВСЯКО І УСЮДИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія, 16.02.2016 - 16:18
Дякую, Надійко, за таку гарну оповідь про селянина, його життя, його турботи, його і болі і скорботи. Я теж з дитинства, із села, і все оте також пройшла...
Надія Карплюк-Залєсова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, вам за увагу , мені приємно, що люди читають такі довгі вірші, бо сама, якщо чесно не люблю таких " поїздів" !
Haluna2, 16.02.2016 - 14:38
Ця тема мені до болю знайома,бо сама живу у селі.Дужегарно ви зуміли описати життя в селі.
Надія Карплюк-Залєсова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Галинко ! Свята правда, якби той світ повернувся до села.... та де там зараз !
Ганна Верес (Демиденко), 16.02.2016 - 13:03
Надю, вірш дуже правдивий. Заслуговує найвищої оцінки, що я й зробила. Хочу поділитися своєю поезією на цю тему:Замислився степ над життям селянина Замислився степ над життям селянина: Працює в ясну і негожу той днину, Із сонцем встає, а із місяцем ляже! Для нього ніколи нема вихідного, Не може той степ зрозуміти одного: Чому селянин так працює завзято, Та тільки мишей в нього й сміття багато. А ще борозна, не одна над чолом. Кончина прийде – проведуть всім селом – Такі привілеї, бач, вислужить потім, А зараз він пахне лиш гумусом, потом. Штани як знімає, вони аж стоять, Та репані п’яти давно вже болять. І сонцем, і вітром його обпече, Болить від важкого то ліве плече, То праве вмостить на лежанці не може А ще поперек на тверде кладе ложе, Поки він сінця запасе для корови. Хіба ж селянин такий буде здоровий? Всьому дає раду: сім*ї, поросятам, А як заведе каченят, гусеняток, Курчат швидкорослих, також полюбляє, Сусіда, що збоку, за них ще й полає, Щоб їлося добре і спалося краще, Себе запитай, а мені це все нащо? Не скаже, за день, навіть, що вони їли, Отак і живе селянин в Україні. Це й так зараз добре, що хоч не будує – В старенькій хатині тихенько бідує. Театр не для нього, газети невчасно, Чого ж селянин український нещасний? І землі хороші, і руки робочі, Куди ж тільки дивляться Господа очі? Хворіти не треба, бо грошей немає, В лікарню не їде, він дома вмирає. На рідній землі і у рідній хатині, Яку він залишить дружині, дитині, За неї здеруть ще такі грошенята, Що не допоможуть й оті гусенята. Нотаріус, суд в перспективі чекає, Хай краще ніхто і ніде не вмирає! Чи зміниться щось у майбутньому в нас, Покаже, мабуть, тільки батюшка – час! Надія Карплюк-Залєсова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
" Куди ж тільки дивляться Господа очі ? " Правдиво до болю хоч люд потрохи і сам доходить до того, що вартує, а без чого можна обійтись, з допомогою дітей,звичайно ж ! Коли щось зміниться ! ?
|
|
|