Не плач – це всього лиш мить минає .
Не кричи – це просто тиша зваблює тебе.
Останніми слова ніколи не бувають, бо подих є.
Повір мені, моє кохання, моя пісне у тужливий день. Усе минає, усе без краю.
І як би не хотів, прийте той день, коли сказати треба все відразу,
бо більше спроби не буде.
А голос хрипло і ласкаво тривожить душу, розриває плоть,
що ледь загоїлась від болю.
Чомусь так мало часу є.
І так завжди, у кожного і знову.
Немає часу на дурне,
бо вже немає часу ні для кого.
Бо все – ось так вичерпується мить,
момент наповнений вустами,
що літній присмак тьмяно мали.
Бо так минає літо і життя.
Мій потяг мляво відриває
моє теперішнє життя і мчить туди,
де ти мене чекати зобов'язалась попри листи у небуття .
АТ2015