І знов зима була сумна -
дощі суцільні і тумани...
Стою біля вікна,
дивлюсь на мокрі плями,
які струмочками по склу
стікають вниз...
Давно набридла ця зимова мелодрама,
наскучила незмінна акварель - "розмита кава"
і цей дерев печальний непривабливий стриптиз...
Чолом торкаюсь скла
і закриваю очі...
В думках - весна...
Ще кілька днів, ще лише кілька ночей
і назавжди десь дінеться ось ця важка зима...
У мріях вже накидані ескізи,
думками запаковую валізи,
бо знаю, що весною я поїду назавжди
шукать якісь нові світи,
бо вже мені в нове життя надано візи,
бо вже пора прокинутись мені
від в'язкої цієї дрімоти,
бо я давно готова до релізу,
бо зроблено вже крок, бо мушу далі йти.
26 лютого 2016 рік
вечір
