НАСТАЛА ТА ГОДИНА
Настала, мила, та година,
Що вже мені ти – не єдина,
А розлучила нас ти, сонце,
Забувши про моє віконце!
До нього заглядати треба,
БО є взаємності потреба,
Чуттям ти тісноту зробила,
Немов би в місті заблудила!
І стала ти мені не мила
Й утратилась кохання сила,
Бо ти мені відкрила очі,
На дійсність у безсонні ночі
Душа літає понад краєм,
Бо серце спокою не має.
Та все ж я дякую тобі!
Воно купається в журбі.
04.03.2016 р.
А. Рогуля
