Сидиш та дивишся на мене пильно,
Повіки важкі ледь-ледь відкрива..
Твій смак все на вустах, він божевільний!
Він краще, ніж усі теплі слова..
Давно вже потонула у міцних обіймах.
Давно, я -- ти.. Та ти -- не я.
В мені вже не метелики, а квіти..
Чому ж болить його ім'я?
Чому сидиш та дивишся так пильно?
І ніби все вже віджило давно..
У відповідь притиснув сильно-сильно
І.. Жаль.. Це був лиш знову сон..
