серед літнього чистого поля,
серед диких квітів-птахів
там стояла самотня тополя
а до неї забуті шляхи..
там так добре було весною
де чекав чорнобровий козак
з ним рушала до ріки за водою
і не хтіла вертатись назад
серед літнього чистого поля
де крім нас не було ні душі
він дарував мені світ у долонях
і я знала, що ми не чужі
та минуло усе, ще й весною
десь поліг мій любий козак
він так мужньо рвався до бою
та не зумів повернутись назад
