Отак
Несподівано для себе
Закохуєшся в тінь
у театральну маску
в якій немає нічого
окрім безкінечних очей
з твоїм власним відображенням
А ти
так по дурному
шукаєш в них морські хвилі
натхнення
бездонний спокій
Часом обійми бувають чужими й теплими водночас
Їм бо наказано такими бути
Голосніше!
Часом театральна завіса підіймається
Вмикається щирість
Відвертість
Хоч враз
Ти розумієш
Що вже не граєш
І що сон
Як і акторська гра
Починається там
Де ти забуваєш про глядача
Починається тоді
Коди ти закохуєшся в тінь
Коли віриш в її щирість
Чекаєш від неї тепла
Якого не маєш
Якого немає