Дай куточок мені, шпаче, дай (переклад Н. Заболоцького )
Дай куточок мені, шпаче, дай,
Дай в шпаківні старій мені прихисток.
Під заставу я б душу віддав
За підсніжників голубих твоїх дихання.
І бурмоче, і свище весна.
По коліна тополі затоплені
Вже проснулися клени – це знак,
Мов метелики, ваблять листочками.
На полях такий розгардіяш,
І струмків така нісенітниця,
Геть з горища – весняний шантаж:
У гаї стрімголов - в красі ж піняться!
Серенаду вже, шпаче, почни!
Крізь литаври і бубни історії.
Бо ти ж перший співець наш весни
Із березової консерваторії.
Гей, свистуне, виставу відкрий!
Запрокинь ввись рожеву ти голову,
Сяйво струн всіх безжально рвучи
Аж у горлі гаю березо́вому.
І я здатен старатися так,
Та шепнув же метелик мандруючий:
«Хто горлати весною мастак,
Того голосу влітку не чуєте»
А весна, а весна ж то краса!
Вся душа повна цвіту бузкового.
Душе, що ж вже шпаківню здіймай
Над садами весняними - сповіддю.
На високій жердині селись,
Палай в небі весняним мить- за́хватом,
Павутинням за зірку вчепись
Разом з хором пташи́ним і за́палом.
Хай обличчя вбере світолад,
Голубим ти підсніжникам кланяйся,
Без свідомості – в радості шпак -
Разом з ним в полях ве́сну зама́нюйте.Николай ЗаболоцкийУступи мне, скворец, уголокУступи мне, скворец, уголок,
Посели меня в старом скворешнике.
Отдаю тебе душу в залог
За твои голубые подснежники.
И свистит и бормочет весна.
По колено затоплены тополи.
Пробуждаются клены от сна,
Чтоб, как бабочки, листья захлопали.
И такой на полях кавардак,
И такая ручьев околесица,
Что попробуй, покинув чердак,
Сломя голову в рощу не броситься!
Начинай серенаду, скворец!
Сквозь литавры и бубны истории
Ты — наш первый весенний певец
Из березовой консерватории.
Открывай представленье, свистун!
Запрокинься головкою розовой,
Разрывая сияние струн
В самом горле у рощи березовой.
Я и сам бы стараться горазд,
Да шепнула мне бабочка-странница:
«Кто бывает весною горласт,
Тот без голоса к лету останется».
А весна хороша, хороша!
Охватило всю душу сиренями.
Поднимай же скворешню, душа,
Над твоими садами весенними.
Поселись на высоком шесте,
Полыхая по небу восторгами,
Прилепись паутинкой к звезде
Вместе с птичьими скороговорками.
Повернись к мирозданью лицом,
Голубые подснежники чествуя,
С потерявшим сознанье скворцом
По весенним полям путешествуя.
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не знаю, як Ви, але я ніяк не могла вкласти в думки поряд слова шпак і скворец...в цьому і бажання не дуже під силу мені... буду підправляти... бо ж наші "шпаки -дорогі співаки"
у Заболоцького бездоганний анапест! В перекладі порушення ритву, особливо у останніх двох катренах...
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підказку. Переклад буде допрацьовуватися, виклала в "сирому вигляді",надіюсь на допомогу...щодо розміру, зверну увагу, хоч у Заболоцького чистий анапест тільки 1 і 3 строки, а у 2 і 4 пірихій, мабуть в кінці. Я дуже люблю вірш Заболоцького і не могла уявити, як він буде звучати українською...долучайтесь зі своїми спробами
але хочеться отакої весни, щоб заглушила все і красою, і звуками, буду ще працювати, а Вам щиро вдячна за підтримку 
у Заболоцького бездоганний анапест! В перекладі порушення ритву, особливо у останніх двох катренах... 
велика праця,гарно!
