Маленькі дві тепленькі горошинки,
Дві крапельки скотились по лиці.
І впали на траву, як дві росинки,
Ковзнувши, обережно по руці,
Засяяли на травах діамантом..
Здалося - то попадали зірки.
Трава сіяла гречно аксельбантом -
То жінки сльози скоїли тремкі.
А поряд розпустились ніжні квіти,
Притихли в здивуванні і вітри.
Жіночі сльози можуть навіть гріти,
Але не ті, що ллються від жури.
Усмішка вперемішку зі сльозами.
Можливо, це слабинка всіх жінок.
Зігрійте нас красивими словами,
До радості зробіть ви першим крок...
Ніжно! Та Чоловіки є незграбні, нерозвинені істоти. Як нерозумних, педагогічно запущених дітей, їх треба виховувати та вчити користуватися ніжними словами. Саме такі жінки. як героїня твору, несуть у сві доброту і приязнь!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00