Губить осінь листя в бронзі,
А чи, може, смуток журавлі...
Сонце з красним літом
Відпливло вже ген за видноколо.
Я піду по всіх стежках
Неходжених і ходжених,
Привітаюсь і востаннє літу
- Прощавай! - скажу.
Небо плаче журавлиним плачем,
Осінь розплітає золоту косу...
У цю осінь, найсмутнішу осінь,
Стрінемось з тобою.
Ким же ти мене згадаєш -
Чи любов"ю чи журбою,
Чи осінньою печаллю?..
1970
