Чи є для чоловічої частини родини в світі новина більш сумна, ніж раптово оголошене генеральне прибирання в домі? Чи ми чекаємо ще чогось з таким острахом та намагаємось цьому хоч якось перешкодити? Напевно, що ні. Ми з сином все це проходили, як і інші батьки з синами, вже багато разів. Бо є звичайною родиною, яку, як багато й інших звичайних родин, настигало це лихо, викликане жіночою половиною – до свят треба прибратися.
До свят треба прибратися – ця магічна фраза викликає у нас сином стан анабіозу, ми застигаємо на місці, зненацька загнані у куток кімнати. Як метелики, накриті скляною банкою на чистому лузі, допитливими натуралістами. Бо все це означає не тільки забраний час, купу вкладених зусиль, метушню та біганину, але й руйнування складного, так довго нами будованого творчого безладу у кімнатах та на столах. І хоч потім все розкладеться гарно по полицях і буде складатися враження якогось там порядку, та насправді вже дуже важко буде знайти потрібну тобі річ у цьому огидному хаосі рівнесеньких рядків на полицях.
Але ми навчилися бачити в цьому позитив. Бо весь той мотлох, що збирається по дому під час прибирання, складається в коробки та пакети. Тому що він займає місце, нікому не потрібний, а викинути його шкода. Бо за нього гроші плачені, а то може коли й знадобиться. І всі ці коробки та пакети перекидаються на горище. Отут і наступає наш зоряний час. Бо на горищі вже є коробки та пакети з минулих прибирань. Як добре вино, вони настоялися там за роки. Перетворилися на скарби, забуті колись, сховані до певного часу. І ось він, їхній час! Ми швидко закидаємо нові коробки та пакети на горище і починаємо розпаковувати старі. Скільки там всього є! Якісь старезні модеми, клавіатури та лампи, диски з давно забутими іграми, журнали з машинами, що вже не випускаються, дроти, деталі, блоки і ще багато чого, що й не згадаєш зразу для чого воно. І все це наше. І все це, не дивлячись на опір та репетування нашої любої матусі, спускалося вниз. Бо воно дуже було потрібно. Невідомо для чого, але дуже-дуже. Так починався кругообіг мотлоху в природі! Він був у нас роками, не змінюючись, лише збільшувались об’єми та зусилля для його проведення. Завдяки нашим дбайливим рукам кругообіг існував, розвивався і не збирався здаватися.
Та якось в один день ми зрозуміли, що потрібно щось робити. Бо були якісь дії, переміщення, складалося враження роботи та оновлення, а нічого не змінювалось. Мотлох лише міняв своє місце – з горища до кімнат, з кімнат до горища. І саме в цей один день, з важким серцем, трохи побоюючись за наслідки, був перерваний цей кругообіг мотлоху - потік був перенаправлений на звалище.
З тих пір ми живемо, як і раніше. Не краще і не гірше. Будинок як стояв, так і стоїть. Передсвяткові прибирання як були, так і є. Але мотлоху в нашому житті стало набагато менше…
ID:
667860
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.05.2016 19:02:55
© дата внесення змiн: 23.05.2016 19:02:55
автор: stroi
Вкажіть причину вашої скарги
|
