Де наші душі заховані в тілі?
Тільки б нам рушити з місця, натомість
Усе повертається, перевертається
І душоньки наші стають не свідомі.
Не смілі будуть нові покоління,
Бо сонце скоро нікому не зійде,
Ми садимо танки, а не насіння,
І вітер натомість за нами прийде.
Аби рознести попіл наш ніби квіти,
Аби нами удобрити землю і море,
Аби прийдешні “ земні діти ”
Мали нормальну родючу платформу.
І нікому не допоможуть башти,
Ніхто не сховається в дзотах,
Можна спробувати себе перекрасити,
Та в яких себе потім шукати частотах?
Я за любий поворот, окрім геноциду,
Але тут допоможе кінець цього світу,
І кара чекає на всіх, не подаючи виду
За кожним примчить смертоносна свита.
Ховайтесь, ховайтесь! Шукайте причину,
Хоча її можна не знайти і до скону,
Запитайте в богів, може вони дописали частину?
Моліться своїм богам, моліться іконам.
Моліться усім хто може нас порятувати,
Та спочатку себе запитайте чи варто.
Можливо комусь пощастить героя назвати,
Хоча я особисто не вірю, якщо говорити відверто.
