***
Затягло павутинням дощу
Обезбарвлене небо,
Дріботять по асфальту сльозини
Розпатланих хмар…
У розкатах грози
Вже давно потонув календар,
В темну ніч пригортаючи душу
Думками до тебе.
Притулившись до тиші,
Неквапно в гарячих долонях
Розгортаю тугий оберемок
Печалей і мрій,
І, без страху згоріти, шепочу:
«Сьогодні ти – мій!»,
Обгорнувшись вуаллю
Свого дощового безсоння.
