Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
"Талановито". Думаю російською, тому бувають іноді мовні казуси. Вибачте. Буду Вас читати. Відкрив для себе нового цікавого автора. Українською мовою на українському ресурсі важко когось здивувати, але деяким це вдається.
Ось кого я зараз мав на увазі? Посміхніться.
Тільки зараз побачила (після оновлення сайту взагалі з коментарями не знайду спільної мови )... щиро дякую за нововідкриття!!!
Ціную твоє розуміння і підтримку! І всміхаюся, всміхаюся, всміхаюся...