У час коли приходить темінь
І тільки зорі мерехтять,
Кохана, з думкою про тебе
Дивлюсь на Захід… І не даль,
Не знавіснілі кілометри
Таких заплутаних доріг
Нас відділяють, ні… А зрешту,
Як ж я дозволити посмів
Розлуці бути поміж нами?
Як відпустив зовсім одну,
У край далекий та незнаний?
Тепер годую в собі сум
І тереблю невірну пам’ять,
Шукаю втіху у словах,
Та не знаходжу і не знаю
Як відігнати з серця страх,
За тебе - люба моя, мила…
Прости, пробач мені за те,
Що не розправив вільні крила
Й не полетів і що тепер
Дивлюсь на Захід… І у далі
Ховаю погляд там, де ти…
