Мобільні варті регулярного вимикання.
Ми так близько один до одного,
Що часом навіть
Морська лінія горизонту
Видається
Ближчою.
Сидимо,
Спина до спини,
Й тупимось у екрани,
Що жадібно поїдають нас самих,
Наші почуття,
Наш час,
Наше усе.
Ми забуваємо як отримувати
Справжні враження від життя,
Й запам'ятовувати їх,
Натомість маємо тисячі фото
У світлинах профайлів,
Де щонайдужче вдаємо себе
Щасливими,веселими,люблячими,
Розчарованими, чи навіть сумними.
Ми забули смак
(І мова йде навіть не про смак життя,все набагато простіше),
Надаючи їжі фотогенічного вигляду,
І кормимо,
Кормимо,
Кормимо...
Та,на жаль, не себе,
А фотоплівку,
(Живемо для фото).
Діалоги в мережах
Пріорітетніші від діалогів тет-а-тет:
Ми наче оніміли й забули
Що таке розмова.
Така жива, чуттєва,
Сповнена поглядів,
Міміки,
Гримас,
Та жестів
Душевна розмова...
Колись були
Людиноподібні,
Сьогодні стали
Гаджетозалежні.
Що далі?
Любов варта очікування,
Недоспані ночі варті віршів,
Реальність варта життя,
Мобільні варті регулярного вимикання.
Живімо.
ID:
678273
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.07.2016 23:20:16
© дата внесення змiн: 16.07.2016 00:44:15
автор: Чакір
Вкажіть причину вашої скарги
|
