«Це година,
яка замість почту
вгорта тебе хмарою пилу...»
(Пауль Целан)
Всім вбитим за правду.
Година -
Найтемніша година ночі
Перетворює вулиці на жертовники,
Перетворює серця на срібні дзвони,
Слова на крики протесту,
Життя - на офіру.
Як добре, що в оцій темряві,
В оцій годині пилу,
Який не дає людям дихати,
Ми страх викинули
На смітник як непотріб.
Світ хитає
А ми самотні
На цьому кораблі переповненому.
І кожне подвір’я - уламок ковчега,
Шматок буття дерев’яного,
На яких пливемо на хвилях хвилин,
Бо знаємо: краще вмерти вільними,
Аніж жити рабами.
Ця думка - це наш останній прапор
Над барикадами людяності.
І кожен рядок - одкровення,
І кожен плащ - саван,
І кожна мить - Воля.
Наші серця це зорі,
Які будуть світити довіку,
Навіть найтемнішої ночі
Вони не згаснуть
І будуть на небосхилі
Тоді
Як здохне останній диктатор.
Ваше серце, Шоне,- то зоря, а вірші ваші - то сузір"я, уся Ваша творчість - це галактика під назвою Шон Маклех! Вклоняюсь Вашій людяності, повноті Вашого серця, розуму і мудрості,на Вашому нелегкому життєвому шляху...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
