Я розвію думки і печалі хай вітер відносить,
Я не та, що була, і не вернуся більше назад.
Я знайшла свою ціль, до якої іду безупинно,
І на обрії бачу красивий такий зорепад.
Я не спала всю ніч, я чекала так довго на тебе,
Але ти не прийшов, і з очей покотився кришталь.
І ти знаєш? В ту ніч навіть плакало небо,
І закрило всі зорі, у темну печальну вуаль.
І настала зима, хоч у розпалі було ще літо,
І замерзла душа мов бродяга блукала сама.
І нестало того, хто міг серце моє відігріти,
Залишилась зима, лиш у серці моєму зима.
Так красиво звучали слова, що не варті нічого,
Ніби в вуха вливали солодкий-солодкий нектар.
Та гіркою отрутою стали слова ці для мене,
І той смак полину на губах залишився тепер.
Але я вже нета, і нестану такою ніколи,
Я кохала тебе, і готовою була на все.
Та ти світ мій змінив, і залишився вітер і поле,
Який тихо мені шепотів все мине.
Я знайшла свою ціль, і ітиму до неї невпинно,
Бо я знаю, за обрієм буде ще моя весна.
Під дощем з зорепаду я душу самотню зігрію,
Тільки це не самотність, а може свобода моя...
НАДІЯ КИШЕНЯ 29.07.2016.
