Нарешті настала осінь! Вітаю всіх!
Такими словами можна описати дощ, який вчора вночі падав в моєму рідному Тернополі, а також різке похолодання. Нарешті настала осінь, а це - пора, якій я найбільше тішусь з творчої точки зору. Саме тоді в мене може пробудитись буйна фантазія і створити будь-кого з невідомих героїв, які також можуть зникнути в одну мить.
Загалом, це була 18:00. Я вертався з магазину і по дорозі часто дивився на похмуре небо, вдягнених в куртки людей, а також дихав тим, дощовим повітрям, яке змушувало творити дива... Так чи інакше, в рідному під'їзді і народився ще один осінній вірш... Насолоджуйтесь.
***
шорти шльопанці й майки укотре виходять із моди
а натомість приходять кросівки вітрівки та джинси
знову трапились бійки словами - і черговий поділ
а тому ми кочуємо в пошуках теплого місця
тоді листя приносить багряний відтінок до хати
листя - перше з осінніх морів що бушує під нами
але часто вони (люди) на обісцяне хочуть лягати
аби через три дні видаляти ті фото на пам'ять
сонце висушило шкіру так що лиш жили прожили
хмари - друге з морів - принесли і вологу і спокій
знов вода знову крейсери шторми будують при штилі
але з часом хвороби приходять у тіло
от клопіт
знову джинси кросівки й вітрівки з'явились під небом
сірі люди - це третє з морів що породжує осінь
ти ж ніколи не будь чорно-білим
випалюй проблеми
або знижуй яскравість бо хабілісів* зима скосить
* - в значенні Homo habilis
18.09.16