|
На далекій чужині
Думаю, гадаю...
Як це долею мені,
Випало не знаю...
Залишити рідний дім,
І малу дитину.
І поїхати шукати,
В світі кращу "днину".
Чи то мала я провину!
Чи святу годину.
Я нічого не збагнула,
На тую годину.
Був січень місяць,
Сніг кругом лежав,
І так хотілось,
Залишитись дома...
Але... не наче в плечі,
Хтось мене штовхав!
І шепотів...в дорогу.
На Бога я поклалася,
І вирішила їхати.
Важко було від'їжджати,
З рідними прощатися.
Не спиняв і не благав ти,
Мені залишатися...
Я дивилась на дитину,
Вона міцно спала,
Я їй личка цілувала,
Так і попрощалася.
Тяжка́ була година...
В додаток, занедужала.
Хвороба плутала думки,
І важко було дихати...
Мені здавалося тоді,
Що я сама, на самоті
І я, що сил трималася.
Був довгий шлях,
Дорога не скінченою.
Мені так було зле тоді
І я молилася, молилася...
Одне у Бога я просила,
Щоб повернув мене назад.
Якщо...
Лихе могло щось статися.
Мені туманилось в очах.
І сил не було рухатись...
Але, то ще не був той час,
На щастя, помилялася.
На сьомий день мені пройшло.
І краще стало дихати.
Господь мене тоді почув...
І вже в думках,
Я з ним ніколи,
Ніколи... не розлучалася.
Ми долю, свою будуємо самі.
Дорогу по якій нам йти.
Прямий, зернистій чи крутій,
Чи горами, чи через море...
Чи шлях через пустелю перейти.
У кожного із нас своя дорога,
Дорога, яка веде до Бога.
ID:
691452
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.09.2016 13:43:35
© дата внесення змiн: 16.04.2019 20:16:29
автор: Ангеліна Гай
Вкажіть причину вашої скарги
|
