А в вересні повітря, як пиріг духмяний,
Така різноманітність пахощів плодів,
Буває тільки восени.
В цей місяць тішить нас природа.
І ми збираємо щедрий урожай.
І після зібраних плодів,
Скинув тягар,
В садках, дерева стрункими стали.
Старенька слива,
Зітхнув з полегшенням,
Стоїть розкинув гілля до небес.
Вона була багата цього року на врожай,
Її духмяний аромат плодів,
Вже чути на усе подвір'я...
Це вариться варення,
Смачне на зиму.
А на межі,
Так величаво...
Горіх красується в своїй красі.
Він теж плодів в цей рік немало має,
І свою величчю він зазиває всіх,
І наче він промовить хоче:
- Зберіть іще плоди мої...
І ми мерщій до нього біжимо,
І чути тільки стукіт у відрі...
Які ж смачні горіхи восени,
Хрумкі і соковиті.
А там...ген на городі,
Між буряками,
На сонці посміхаючись,
Лежать достиглі дині,
Чекають свої черги,
І просяться на стіл.
Але, вже першими їх покуштували оси,
І надокучливо кружляють навкруги.
І цей фруктовий аромат пахучий,
Повсюди у повітрі в'ється...
Неначе...
Сама цариця осінь готувала,
І кличе нас до столу на смачний пиріг.
